24 жовтня 2026 р. — так, як про цей день розповідатимуть підручники історії 24 жовтня 2036 р.

У жовтні 2026 року тиск у війні в Україні змінив напрямок. У першій половині місяця США послабили санкції щодо російського дизельного пального до квітня 2027 року та відмовилися від застосування основних заходів нового закону про санкції проти Росії, зокрема мит до 100 відсотків для покупців російської нафти й газу, а президент Трамп заявив: «Думаю, Україні час отримати нового президента».^1,2,3,4,5,6 «Енергетичне перемир’я», яке він оголосив 11 жовтня, не зупинило російських ударів по українських енергетичних об’єктах.^7,8

Після зустрічі спецпосланця США Стіва Віткоффа з Володимиром Путіним 21 жовтня Кремль заявив, що Росія готова відновити тристоронні переговори зі США та Україною в листопаді; президент Зеленський це підтримав.^9,10,11,12 За кілька годин російські ракети й дрони вдарили по Києву та інших регіонах, убивши щонайменше чотирьох людей, за даними українських посадовців.^10,13,14,15 нове23 жовтня Білий дім оголосив про припинення вогню лише для окупованого Росією міста Олешки, щоб туди могла надійти допомога, а цивільні могли виїхати.^16,17

Москва винесла урок, що визначив решту десятиліття: продовжуй воювати — і поступки прийдуть.

10 жовтня 2025 року в Газі набуло чинності припинення вогню.^1,3 Попри це, станом на 20 жовтня 2026 року відтоді було вбито понад 1500 палестинців, за даними міністерства охорони здоров’я Гази, яку контролює ХАМАС.^4,5,6 На початку жовтня 2026 року кількість загиблих від часу нападу ХАМАС 7 жовтня 2023 року перевищувала 74 000, за даними того самого міністерства.^2,3 нове23 жовтня, після того як озброєні нападники вбили двох ізраїльських військових поблизу Хеврона, прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу наказав армії підготувати повне закриття окупованого Західного берега й пригрозив масштабним наступом там.^7,8

Відбудова так і не почалася, бо ніхто не хотів платити за те, що можуть знову зруйнувати. Покоління дітей виросло серед руїн без шкільної освіти, а без політичного розв’язання радикалізація зростала з обох боків.

9 жовтня 2026 року, за кілька годин після того, як колишня суддя Міжнародного кримінального суду Наві Піллай отримала Нобелівську премію миру, адміністрація Трампа запровадила санкції проти самого суду. Державний секретар Марко Рубіо заявив: «Або МКС припинить свої погрози, або ми покладемо край МКС».^1,2,4 Суд назвав це нападом на верховенство права. Шестимісячний перехідний період спочатку поширювався на багато операцій.^1,2,3,5 22 жовтня Європейський парламент присудив свою премію імені Сахарова суду та його працівникам.^10,11,12

У підручниках історії 2036 року вирок суворий: премії не захистили суд. Ще 22 вересня 2026 року на Генеральній Асамблеї ООН Трамп закликав держави-члени «негайно вийти з цієї свавільної установи».^6,7 Наступного дня Науру повідомила ООН, що виходить із суду, з набранням чинності через рік.^8,9 Коли у квітні 2027 року пільговий період сплив, банки й постачальники відмовилися від співпраці, і суд був значною мірою паралізований.

Так зникло останнє місце, де лідерів можна було притягнути до відповідальності за воєнні злочини. Що це означало, видно на прикладі Судану (§ 4.1).

Після ударів США та Ізраїлю по Ірану 28 лютого 2026 року Іран закрив Ормузьку протоку; з 13 квітня США блокували іранські порти.^1,2,3,4 У липні, після нападів на торговельні судна, Трамп оголосив тимчасове перемир’я завершеним.^5,6 20 жовтня, за даними іранського державного телебачення, очільник безпекового відомства Ірану заявив, що збагачений уран не залишить країну, і виключив переговори зі США, доки не буде виконано умови Ірану.^7,8 Наступного дня США запровадили санкції проти компаній, які, за їхніми словами, допомагали іранському «тіньовому флоту» нафтових танкерів. 23 жовтня нафта Brent завершила торги майже на позначці 117 доларів за барель — це найвищий рівень за кілька місяців.^9,10,11,12

Уряди субсидували викопне паливо, щоб запобігти заворушенням, і рік у рік відкладали енергетичний перехід (§ 5.1).

13 жовтня 2026 року МВФ спрогнозував зростання світової економіки на 3,1 відсотка у 2026 році та світову інфляцію на рівні 4,7 відсотка. Цей прогноз виходив із того, що перевезення нафти й газу через Ормузьку протоку відновляться до березня 2027 року.^1,2 Цього не сталося, і інфляція залишалася високою.

МВФ також з’ясував, що лише на 32 економіки припадало 95 відсотків світового зростання, тоді як у квітні їх було 54. Фонд попередив про корекцію на фондовому ринку, пов’язану зі штучним інтелектом, зростання дохідності державних облігацій і високий державний борг.^1,2 За даними МВФ, країни з низьким рівнем доходу витрачали 14 відсотків своїх державних доходів на виплати за боргами, тоді як десять років тому — 6 відсотків.^3,4 Попередження справдилися: корекція ринку вдарила по пенсіях і заощадженнях, а уряди, обтяжені боргами, не змогли втрутитися.

26 жовтня 2025 року після тривалої облоги угруповання RSF захопило суданське місто Ель-Фашир; за кілька днів IPC, міжнародна система класифікації голоду, підтвердила голод там і в Кадуглі.^1,2,3,4,5 12 жовтня 2026 року IPC попередила про зростання ризику голоду в Дарфурі та Кордофані через війну, переміщення населення й посуху.^6,7 19 жовтня удар дрона по ринку в Аб’єї, території, за яку сперечаються Судан і Південний Судан, убив щонайменше 153 людей, за даними місцевих посадовців, які звинуватили суданську армію.^8,9 21 жовтня 22 країни, зібравшись у Женеві, закликали зовнішні сили припинити постачати дрони, бойовиків і гроші ворогуючим сторонам у Судані, але про припинення вогню домовитися не вдалося.^10,11

Оскільки водночас душили Міжнародний кримінальний суд (§ 2.1), нікого не притягли до суду за те, що цілі міста морили голодом. Підручники історії 2036 року називають Судан кризою, за якою світ спостерігав і яку дозволив.

Світова продовольча програма ООН прогнозувала, що у 2026 році 318 мільйонів людей зіткнуться з голодом кризового рівня або гіршим, і заявила, що через скорочення фінансування зможе допомогти лише приблизно третині з них. США, найбільший донор, та інші скоротили свою допомогу.^1,2,3

Що це означало, стало зрозуміло в Газі (§ 1.2). 19 жовтня 2026 року ВПП заявила, що через брак фінансування скорочує там продовольчу допомогу приблизно на третину, і 500 000 людей залишаться без щомісячної підтримки.^7,8,9

Багаті країни спрямовували ще більше грошей на оборону та енергетику (§ 1.1, § 3.1), а ті, хто залишився без допомоги, вирушали в дорогу. На початку жовтня 2026 року біля берегів Джибуті перекинувся переповнений човен із мігрантами, що прямував до Ємену; загинули щонайменше 139 людей, із них 15 дітей, за даними агентства ООН з питань міграції МОМ.^4,5,6

У травні 2026 року Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оголосила спалах Еболи на сході Конго, спричинений штамом Бундібугьо, надзвичайною ситуацією у сфері охорони здоров’я міжнародного значення. Схваленої вакцини чи лікування від цього штаму немає.^1,2,3 До 21 жовтня в Конго зафіксували понад 9700 підтверджених випадків зараження та понад 4600 смертей, за даними американського агентства охорони здоров’я CDC: це другий за масштабом спалах Еболи за всю історію спостережень.^4,5,6,21 Вірус також поширився до Кенії, а раніше — до Уганди. 20 жовтня Нігерія стала п’ятою країною, де його виявили, за даними ВООЗ, а за два дні ВООЗ назвала його проблемою регіонального масштабу.^{4,12,13,14,15,18,19,20}

Уганда закрила кордон із Конго в травні, а США впускали мандрівників із Конго лише після 21 дня перебування за межами країни, хоча ВООЗ радила не закривати кордони.^{1,4,7,8,10,11} ВООЗ повідомляла про серйозну нестачу фінансування, а в жовтні агентство охорони здоров’я Африканського союзу, Africa CDC, заявило, що понад 700 мільйонів доларів коштів на реагування в Конго неможливо відстежити.^7,9,16,17

Обираючи між закриттям кордонів і участю у фінансуванні боротьби з епідемією, світ здебільшого обрав перше. Вірус циркулював в Африці ще довго у 2027 році, а коли прийшла наступна епідемія, знову бракувало вакцин і коштів на надзвичайні ситуації.

Кліматичний саміт COP31 в Анталії (Туреччина), запланований з 9 до 20 листопада 2026 року, мав зосередитися на втіленні кліматичних цілей у дії.^1,2 У жовтні Всесвітня метеорологічна організація та кліматична служба Copernicus повідомили про швидке посилення Ель-Ніньйо; ВМО попередила про безпрецедентні температури води в Тихому океані — до 3,8 градуса вище від середнього. 21 жовтня ООН попередила, що близько 50 мільйонів людей можуть зіткнутися з посиленням голоду, і виділила 50 мільйонів доларів з фондів надзвичайного реагування.^{3,4,8,9,10,11} Того ж дня Програма ООН з навколишнього середовища підрахувала, що за нинішніх зобов’язань світ рухається до потепління на 2,6 градуса до 2100 року, а за нинішньої політики — на 2,8 градуса: це гірше, ніж роком раніше, частково через те, що США вийшли з Паризької угоди.^5,6,7

Оскільки саміт відбувався в розпал паливної кризи (§ 3.1), короткострокові інтереси взяли гору, а цілі залишилися на папері. Близько 2030 року потепління остаточно перевищило 1,5 градуса, і прибережні країни від Бангладеш до Єгипту почали сперечатися, хто платитиме за захист від моря.